убірчик

УБІ́РЧИК (ВБІ́РЧИК), а, ч.

Зменш.-пестл. до убі́р.

А Маруся, притихнувши, слухала, як багата удова, злакомившися на червонії червінчики та на пишні убірчики, силою-неволею віддавала дочку свою, одиначку, за Янчика, великого розбійничка (Г. Хоткевич).

Значення в інших словниках

1. убірчик — (вбірчик), -а, ч. Зменш.-пестл. до убір.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. убірчик — УБІ́РЧИК (ВБІ́РЧИК), а, ч. Зменш.-пестл. до убі́р. А Маруся, притихнувши, слухала, як багата удова, злакомившися на червонії червінчики та на пишні убір-чики, силою-неволею віддавала дочку свою, одиначку, за Янчика, великого розбійничка (Хотк., II, 1966. 18).  Словник української мови в 11 томах