убірчик
УБІ́РЧИК (ВБІ́РЧИК), а, ч. Зменш.-пестл. до убі́р.
А Маруся, притихнувши, слухала, як багата удова, злакомившися на червонії червінчики та на пишні убір-чики, силою-неволею віддавала дочку свою, одиначку, за Янчика, великого розбійничка (Хотк., II, 1966. 18).
Словник української мови (СУМ-11)