1. Словник української мови в 11 томах

убірчик

УБІ́РЧИК (ВБІ́РЧИК), а, ч. Зменш.-пестл. до убі́р.

А Маруся, притихнувши, слухала, як багата удова, злакомившися на червонії червінчики та на пишні убір-чики, силою-неволею віддавала дочку свою, одиначку, за Янчика, великого розбійничка (Хотк., II, 1966. 18).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. убірчик — УБІ́РЧИК (ВБІ́РЧИК), а, ч. Зменш.-пестл. до убі́р. А Маруся, притихнувши, слухала, як багата удова, злакомившися на червонії червінчики та на пишні убірчики, силою-неволею віддавала дочку свою, одиначку, за Янчика, великого розбійничка (Г. Хоткевич). Словник української мови у 20 томах
  2. убірчик — (вбірчик), -а, ч. Зменш.-пестл. до убір. Великий тлумачний словник сучасної мови