увінчуватися
УВІ́НЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., УВІНЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док.
1. Бути нагородженим за заслуги, удостоєним високої нагороди; приймати нагороду.
– Золотих не хочу лаврів, З ними щастя не здобуду. Як я ними увінчаюсь, То поетом вже не буду (Леся Українка).
2. Прикрашатися вінком з чого-небудь або чимось, схожим на вінок.
3. Закінчуватися вгорі чим-небудь.
Верхні частини будівлі [собору] відзначаються уступчастим розташуванням арок і склепінь, які плавно піднімаються вгору і увінчуються мальовничим п'ятиглав'ям пірамідальної будови (з наук. літ.);
// перен. Закінчуватися, завершуватися чим-небудь; знаходити своє втілення в чому-небудь.
Жадоба боротьби увінчується знаменитим поєдинком [Мцирі] із барсом (М. Рильський);
Вони .. призналися, що в результаті подорож їх увінчалась добрим успіхом (І. Франко);
Електрохід, уже відчутно зримий, На ватмані окреслений встає, Конструкціями смілими, новими Безсоння увінчалося твоє (Л. Забашта).
4. тільки недок. Пас. до уві́нчувати.
Словник української мови (СУМ-20)