увірувати
УВІ́РУВАТИ (ВВІ́РУВАТИ), ую, уєш, док.
Те саме, що пові́рити¹.
Йон так увірував у створену ним причину, аж йому жалко стало, що він не може посватати Гашіцу (М. Коцюбинський);
– Ой-ля! Цей садочок нагадує мені старі байки про едем, – прицмокував він. – Я був би ладен увірувати в Бога, коли б після смерті мене запроторили в таку розкіш (Ю. Смолич).
Словник української мови (СУМ-20)