увірувати —
уві́рувати дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
увірувати —
УВІ́РУВАТИ (ВВІ́РУВАТИ), ую, уєш, док. Те саме, що пові́рити¹. Йон так увірував у створену ним причину, аж йому жалко стало, що він не може посватати Гашіцу (М. Коцюбинський); – Ой-ля! Цей садочок нагадує мені старі байки про едем, – прицмокував він.
Словник української мови у 20 томах
увірувати —
(ввірувати), -ую, -уєш, док. 1》 Те саме, що повірити I. 2》 Глибоко сприйняти якусь ідею. 3》 Глибоко повірити в Бога; стати віруючим.
Великий тлумачний словник сучасної мови
увірувати —
ВІ́РИТИ (бути впевненим у чому-небудь, йняти віри; бути релігійним), ВІ́РУВАТИ. — Док.: пові́рити, уві́рувати (вві́рувати). Та любо вірити, що знов земля цвістиме І новий плід зачне (М. Рильський); Адже й гяури вірять в аллаха!.. (М.
Словник синонімів української мови
увірувати —
Уві́рувати, -рую, -руєш
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
увірувати —
УВІ́РУВАТИ (ВВІ́РУВАТИ), ую, уєш, док. Те саме, що пові́рити¹. Йон так увірував у створену ним причину, аж йому жалко стало, що він не може посватати Гашіцу (Коцюб., І, 1955, 245); — Ой-ля! Цей садочок нагадує мені старі байки про едем, — прицмокував він.
Словник української мови в 11 томах
увірувати —
Уві́рувати, -рую, -єш гл. Увѣровать. І чудесам твоїм увірують на світі твої малі убогі діти. Шевч. 626.
Словник української мови Грінченка