увірувати

Значення в інших словниках

1. увірувати — уві́рувати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
2. увірувати — УВІ́РУВАТИ (ВВІ́РУВАТИ), ую, уєш, док. Те саме, що пові́рити¹. Йон так увірував у створену ним причину, аж йому жалко стало, що він не може посватати Гашіцу (М. Коцюбинський); – Ой-ля! Цей садочок нагадує мені старі байки про едем, – прицмокував він. Словник української мови у 20 томах
3. увірувати — (ввірувати), -ую, -уєш, док. 1》 Те саме, що повірити I. 2》 Глибоко сприйняти якусь ідею. 3》 Глибоко повірити в Бога; стати віруючим. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. увірувати — ВІ́РИТИ (бути впевненим у чому-небудь, йняти віри; бути релігійним), ВІ́РУВАТИ. — Док.: пові́рити, уві́рувати (вві́рувати). Та любо вірити, що знов земля цвістиме І новий плід зачне (М. Рильський); Адже й гяури вірять в аллаха!.. (М. Словник синонімів української мови
5. увірувати — Уві́рувати, -рую, -руєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. увірувати — УВІ́РУВАТИ (ВВІ́РУВАТИ), ую, уєш, док. Те саме, що пові́рити¹. Йон так увірував у створену ним причину, аж йому жалко стало, що він не може посватати Гашіцу (Коцюб., І, 1955, 245); — Ой-ля! Цей садочок нагадує мені старі байки про едем, — прицмокував він. Словник української мови в 11 томах
7. увірувати — Уві́рувати, -рую, -єш гл. Увѣровать. І чудесам твоїм увірують на світі твої малі убогі діти. Шевч. 626. Словник української мови Грінченка