увірувати
ВІ́РИТИ (бути впевненим у чому-небудь, йняти віри; бути релігійним), ВІ́РУВАТИ. — Док.: пові́рити, уві́рувати (вві́рувати). Та любо вірити, що знов земля цвістиме І новий плід зачне (М. Рильський); Адже й гяури вірять в аллаха!.. (М. Коцюбинський); На сни, мовляв, не потурай; А рад я снам отим без міри, Бо міцно вірую в свій край, Як неньці йме дитина віри (П. Грабовський); — Двадцять п'ять років тому був я не отець Христофор, а звичайнісінький семінарист.., кінчив навчання, вірував, молився і викохував свій сад (О. Довженко); Я був би ладен увірувати в Бога, коли б після смерті мене запроторили в таку розкіш (Ю. Смолич).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- увірувати — уві́рувати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- увірувати — дк., повірити, пойняти віри. Словник синонімів Караванського
- увірувати — УВІ́РУВАТИ (ВВІ́РУВАТИ), ую, уєш, док. Те саме, що пові́рити¹. Йон так увірував у створену ним причину, аж йому жалко стало, що він не може посватати Гашіцу (М. Коцюбинський); – Ой-ля! Цей садочок нагадує мені старі байки про едем, – прицмокував він. Словник української мови у 20 томах
- увірувати — (ввірувати), -ую, -уєш, док. 1》 Те саме, що повірити I. 2》 Глибоко сприйняти якусь ідею. 3》 Глибоко повірити в Бога; стати віруючим. Великий тлумачний словник сучасної мови
- увірувати — Уві́рувати, -рую, -руєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- увірувати — УВІ́РУВАТИ (ВВІ́РУВАТИ), ую, уєш, док. Те саме, що пові́рити¹. Йон так увірував у створену ним причину, аж йому жалко стало, що він не може посватати Гашіцу (Коцюб., І, 1955, 245); — Ой-ля! Цей садочок нагадує мені старі байки про едем, — прицмокував він. Словник української мови в 11 томах
- увірувати — Уві́рувати, -рую, -єш гл. Увѣровать. І чудесам твоїм увірують на світі твої малі убогі діти. Шевч. 626. Словник української мови Грінченка