увінчувати

Покладати вінець, (вінцем) покривати, (славою) вкривати, (чим) нагороджувати; п. ф. УВІНЧУВАТИСЯ, (чим) приносити що <н. приносити успіх>, і п. ф. від увінчувати.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

увінчувати — уві́нчувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
увінчувати — УВІ́НЧУВАТИ, ую, уєш, недок., УВІНЧА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що. 1. Класти вінець кому-небудь на голову як знак високої шани, високого звання чи нагороди за заслуги тощо. Кладе [Евфрозіна] братові лаври на голову .. Словник української мови у 20 томах
увінчувати — -ую, -уєш, недок., увінчати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Класти вінець кому-небудь на голову як знак високої шани, високого звання чи нагороди за заслуги тощо. || перен. Будучи нагородою, уславлювати що-небудь. Увінчувати лаврами. Великий тлумачний словник сучасної мови
увінчувати — сла́ва уві́нчує (укрива́є, покрива́є) / увінча́ла (укри́ла, покри́ла) кого, що. Хто-, що-небудь стає відомим, славнозвісним. Заслужена слава увінчала перші успіхи нового лікаря, і до нього почали приходити пацієнти (Л. Фразеологічний словник української мови
увінчувати — ЗАКВІ́ТЧУВАТИ (прикрашати квітами, зіллям), КВІТЧА́ТИ, УКВІ́ТЧУВАТИ, ЗАМА́ЮВАТИ, МА́ЇТИ діал.; ЗАКОСИ́ЧУВАТИ, ЗАТИКА́ТИ заст. (волосся або головний убір); УВІ́НЧУВАТИ, ВІНЧА́ТИ поет. (вінком). — Док. Словник синонімів української мови
увінчувати — УВІ́НЧУВАТИ, ую, уєш, недок., УВІНЧА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Класти вінець кому-небудь на голову як знак високої шани, високого звання чи нагороди за заслуги тощо. Кладе [Евфрозіна] братові лаври на голову.. Словник української мови в 11 томах