1. Словник синонімів української мови

увінчувати

ЗАКВІ́ТЧУВАТИ (прикрашати квітами, зіллям), КВІТЧА́ТИ, УКВІ́ТЧУВАТИ, ЗАМА́ЮВАТИ, МА́ЇТИ діал.; ЗАКОСИ́ЧУВАТИ, ЗАТИКА́ТИ заст. (волосся або головний убір); УВІ́НЧУВАТИ, ВІНЧА́ТИ поет. (вінком). — Док.: заквітча́ти, уквітча́ти, замаї́ти, зама́яти, закоси́чити, зати́кати, увінча́ти. Щовечора вона надівала на голову червону стрічку, заквітчувала голову квітками та барвінком (І. Нечуй-Левицький); Франка й собі призналася, як її кохає Іван, ..як квітами квітчав її коси (С. Чорнобривець); І кожну картку уквітчала Фрося із чорнобривців сплетеним вінком (М. Бажан); Спрадавна вербену вважали чудодійною. В сиву давнину служителі релігійного культу замаювали нею олтарі під час жертвоприношень (з журналу); Життя одному квіттям все маїть, а терням треться до грудей другого (Уляна Кравченко); Він зриває квітку та закосичує нею кресаню (М. Коцюбинський); Та й вирвемо квіточку зелененьку, та й затичем Марусю молоденьку (Словник Б. Грінченка); Вістря списа кожен воїн увінчував листком лавра... (О. Гончар). — Пор. 1. прикраша́ти.

УВІ́НЧУВАТИ (бути у верхній частині чогось, закінчувати собою що-небудь), ВІНЧА́ТИ. — Док.: увінча́ти. Біля другого стовпа стояв на трьох ніжках дерев'яний конус.. Позолочений місяць вінчав його вістря (З. Тулуб).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. увінчувати — уві́нчувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. увінчувати — Покладати вінець, (вінцем) покривати, (славою) вкривати, (чим) нагороджувати; п. ф. УВІНЧУВАТИСЯ, (чим) приносити що <н. приносити успіх>, і п. ф. від увінчувати. Словник синонімів Караванського
  3. увінчувати — УВІ́НЧУВАТИ, ую, уєш, недок., УВІНЧА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що. 1. Класти вінець кому-небудь на голову як знак високої шани, високого звання чи нагороди за заслуги тощо. Кладе [Евфрозіна] братові лаври на голову .. Словник української мови у 20 томах
  4. увінчувати — -ую, -уєш, недок., увінчати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Класти вінець кому-небудь на голову як знак високої шани, високого звання чи нагороди за заслуги тощо. || перен. Будучи нагородою, уславлювати що-небудь. Увінчувати лаврами. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. увінчувати — сла́ва уві́нчує (укрива́є, покрива́є) / увінча́ла (укри́ла, покри́ла) кого, що. Хто-, що-небудь стає відомим, славнозвісним. Заслужена слава увінчала перші успіхи нового лікаря, і до нього почали приходити пацієнти (Л. Фразеологічний словник української мови
  6. увінчувати — УВІ́НЧУВАТИ, ую, уєш, недок., УВІНЧА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Класти вінець кому-небудь на голову як знак високої шани, високого звання чи нагороди за заслуги тощо. Кладе [Евфрозіна] братові лаври на голову.. Словник української мови в 11 томах