уганятися
УГАНЯ́ТИСЯ¹ (ВГАНЯ́ТИСЯ), я́юся, я́єшся, недок., розм., рідко.
1. Бігати, ганяти.
– Бачиш, я немічний, кашляю, вже навіть іноді кров'ю кашляю .. Значить, не мені вже вганятися по лісах (І. Франко);
Рум'яний від утоми і вдоволення, [хлопчик] уганяється за красним метеликом (Н. Кобринська);
// за чим, перен. Прагнути, домагатися чого-небудь.
[Єлисей:] Доки люде не так уганялися за землею, доти і одводили широкі шляхи (М. Кропивницький).
2. за ким. Бігати, упадаючи, залицяючись.
Невже ж до тої гурми п'яних мужчин, що вганяються за Варварою, належав би й Славко? (Л. Мартович).
3. Підніматися вгору (перев. про рослини).
О, той сад!.. А коло нього високі тополі, що вночі з-поміж овочевих дерев, мов справдішні сторожі, у висоту вганялися... (О. Кобилянська).
УГАНЯ́ТИСЯ² (ВГАНЯ́ТИСЯ), я́юся, я́єшся, док., за ким – чим, розм.
Те саме, що угна́тися¹.
– Ніяке око не вганяється за мною (Ганна Барвінок);
[Василь:] За черницями не вганяєшся. [Сестра Серахвима:] Чому? Швидкі такі? (Панас Мирний).
УГАНЯ́ТИСЯ³ див. вганя́тися¹.
Словник української мови (СУМ-20)