угодницький

УГО́ДНИЦЬКИЙ, а, е, церк.

1. Прикм. до уго́дник.

І на високих небесах, і на білих хмарах з'явилися вогненні титла, і почувся угодницький глас (М. Стельмах).

2. Прикм. до уго́дництво.

Делегати, які виступали на з'їзді, розкритикували позицію голови політради та назвали її угодницькою стосовно низки політиків, що перебувають при владі (з газ.).

Значення в інших словниках

1. угодницький — уго́дницький прикметник  Орфографічний словник української мови
2. угодницький — -а, -е, церк. Прикм. до угодник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. угодницький — УГО́ДНИЦЬКИЙ, а, е, церк. Прикм. до уго́дник. — І тоді я впав на коліна і звернувся з молитвою до Миколая-угодника, щоб він мені розказав, як розуміти моє видіння. І на високих небесах, і на білих хмарах з’явилися вогненні титла, і почувся угодницький глас (Стельмах, II, 1962, 312).  Словник української мови в 11 томах