угодницький

УГО́ДНИЦЬКИЙ, а, е, церк. Прикм. до уго́дник.

— І тоді я впав на коліна і звернувся з молитвою до Миколая-угодника, щоб він мені розказав, як розуміти моє видіння. І на високих небесах, і на білих хмарах з’явилися вогненні титла, і почувся угодницький глас (Стельмах, II, 1962, 312).

Значення в інших словниках

1. угодницький — уго́дницький прикметник  Орфографічний словник української мови
2. угодницький — УГО́ДНИЦЬКИЙ, а, е, церк. 1. Прикм. до уго́дник. І на високих небесах, і на білих хмарах з'явилися вогненні титла, і почувся угодницький глас (М. Стельмах). 2. Прикм. до уго́дництво.  Словник української мови у 20 томах
3. угодницький — -а, -е, церк. Прикм. до угодник.  Великий тлумачний словник сучасної мови