угроблювати
УГРО́БЛЮВАТИ (ВГРО́БЛЮВАТИ), юю, юєш, недок., УГРО́БИТИ (ВГРО́БИТИ), блю, биш; мн. угро́блять; док., кого, що, розм.
1. Убивати, доводити до смерті.
[Огнєв:] Мій начпоарма Орлик. От диявол, учора його мало не угробили. Осколками руку поранило. Лізе завжди в саме пекло (О. Корнійчук);
– Да, з таким папашею каші не звариш. Та він тебе [Мусія] колись угробить, – кип'ятився Ярошенко (В. Речмедін);
Самовпевнений верхогляд угробив жінку, а в лікарні її врятувала б кваліфікована акушерська допомога (Б. Антоненко-Давидович).
2. перен. Завдавати чому-небудь значного пошкодження; виводити що-небудь з ладу, псувати.
Пристойний з вигляду чоловік, та ще й з пасажиркою в салоні .. просто так, заради доброго дива, вдарив посеред дороги по гальмах і угробив машину (А. Кокотюха);
// Невміло діючи, завдати шкоди чому-небудь, не довести до кінця (якусь справу, захід).
Головним важелем, за допомогою якого держава практично угробила теплову генерацію, став той самий енергоринок, навколо реформування якого нині тріщать списи (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)