угрітий
УГРІ́ТИЙ (ВГРІ́ТИЙ), а, е.
Дієпр. пас. до угрі́ти.
Повільним кроком, довго йдучи, виходила Маруся ген на високий верх, лягала на угрітій сонцем царинці і, утопивши очі в бездонну глибину небес, лежала так цілими годинами (Г. Хоткевич);
Чи ти ласкою маєш угрітий Під негоду спокійний куток? Чи ти їла слізьми неполитий А хоч раз того хліба шматок? (І. Манжура).
Словник української мови (СУМ-20)