угукати
УГУ́КАТИ, аю, аєш, недок., розм.
1. Погоджуючись із співрозмовником, говорити часто “угу”.
Новий знайомий розповідає мені про Херсон, а я слухаю та угукаю собі, щоб не мовчати, а розмову сяк-так підтримувати (Остап Вишня).
2. Видавати звуки, схожі на “угу” (про птахів).
[Мотря:] А оту ніч так сова те й зна – літа коло хати та все угука (М. Костомаров).
Словник української мови (СУМ-20)