угіддя
УГІ́ДДЯ (ВГІ́ДДЯ), я, с.
Ділянка орної землі або частина природних багатств, придатних для господарського використання.
В один край від табору тяглися поля, в інший – залягав рівний, як море, од віку неораний степ, тисячі десятин сінокісних угідь... (О. Гончар);
Всі землі і мисливські та рибальські угіддя були давно розподілені між старшиною та багатими статечними козаками (З. Тулуб);
Рекомендовано п'ятиразове сінокісно-пасовищне використання загонів, що дозволяє ефективно експлуатувати пасовищні угіддя (з наук. літ.);
Пугачов від імені імператора Петра III випускав маніфести, в яких обіцяв віддати народові орні землі, ліси, сіножаті, води, рибні ловлі, соляні джерела та інші вгіддя (з навч. літ.);
// Ділянка території або акваторії зі спільними ознаками, яка відрізняється від інших своїм використанням або природними особливостями.;
// перен. Зручне, сприятливе для чого-небудь місце (для життя людей, зростання рослин і т. ін.).
Тут саме вгіддя для винограду, звідси бере він [Замфір] таке вино, як спирт (М. Коцюбинський);
– Що ж, хлопці, крути-верти, а переселятися доведеться, – гомоніли в юрбі .. – Такого вгіддя, як тут мали, навряд чи дадуть (Григорій Тютюнник).
(1) Сільськогоспода́рські угі́ддя (зе́млі) – угіддя, землі, які використовують під посіви, сіножаті і т. ін.
Якщо кожне господарство правильно використовуватиме наявні сільськогосподарські угіддя, воно одержуватиме високі врожаї, створить міцну кормову базу для тваринництва (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)