удавано
УДА́ВАНО (ВДА́ВАНО).
Присл. до уда́ваний.
– Ти вже заручена з ним? – питає мене Оксана тим удавано байдужим тоном, що ним деякі жінки орудують не менш вправно, ніж швець шилом (Ірина Вільде);
Від уваги Жолкєвського не приховалася удавано молодеча моторність його давнього друга, Яна Замойського (Іван Ле);
Марко презирливо глянув на ворога і пустився йти далі. Але Тодосько вдарив його рукою по плечах і зареготався удавано: – Га-га-га-га! (П. Козланюк).
Словник української мови (СУМ-20)