удавання
УДАВА́ННЯ¹ (ВДАВА́ННЯ), я, с.
Дія за знач. удава́ти 1–3.
Він знав, що той екстаз, та привітність, та жвавість були в його [о. Артемія] більше виявом жвавості вроди [вдачі], а може й зумисного вдавання, ніж щирого привіту (І. Нечуй-Левицький);
Він був добрий ученик [учень] і добрий товариш, загально люблений задля свойого доброго гумору, дару удавання різних голосів (І. Франко).
УДАВА́ННЯ² (ВДАВА́ННЯ), я, с.
Дія за знач. удава́тися 6, 7.
Санькові одчайдушні вибрики, і камерні всілякі клопоти .. – це все тільки було утечею, амальгамою, удаванням видимости життя, що прикривала тяжку трагедію й душевну розчахненість та настороженість, нап'ятість до крайньої межі цих людей (І. Багряний);
Всі знали про нічне зборисько у кизляр-аги, знали, що приходила туди й валіде, і всі мовчали, ховалися за машкарою удавання, несправжності й лицемірства (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)