удавання
УДАВА́ННЯ¹ (ВДАВА́ННЯ), я, с.
Дія за знач. удава́ти 1–3.
Він знав, що той екстаз, та привітність, та жвавість були в його [о. Артемія] більше виявом жвавості вроди [вдачі], а може й зумисного вдавання, ніж щирого привіту (І. Нечуй-Левицький);
Він був добрий ученик [учень] і добрий товариш, загально люблений задля свойого доброго гумору, дару удавання різних голосів (І. Франко).
УДАВА́ННЯ² (ВДАВА́ННЯ), я, с.
Дія за знач. удава́тися 6, 7.
Санькові одчайдушні вибрики, і камерні всілякі клопоти .. – це все тільки було утечею, амальгамою, удаванням видимости життя, що прикривала тяжку трагедію й душевну розчахненість та настороженість, нап'ятість до крайньої межі цих людей (І. Багряний);
Всі знали про нічне зборисько у кизляр-аги, знали, що приходила туди й валіде, і всі мовчали, ховалися за машкарою удавання, несправжності й лицемірства (П. Загребельний).
Значення в інших словниках
- удавання — удава́ння 1 іменник середнього роду дотримання певного вигляду удава́ння 2 іменник середнього роду застосування чогось Орфографічний словник української мови
- удавання — I і (вдавання), -я, с. Дія за знач. удавати 1-3). II (вдавання), -я, с. Дія за знач. удаватися 6), 7). Великий тлумачний словник сучасної мови
- удавання — Удава́ння, -ння; -ва́ння, -ва́нь і -ва́ннів, -ва́нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- удавання — УДАВА́ННЯ¹ (ВДАВА́ННЯ), я, с. Дія за знач. удава́ти 1-3. Він знав, що той екстаз, та привітність, та жвавість були в його [о. Артемія] більше виявом жвавості вроди [вдачі], а може й зумисного вдавання, ніж щирого привіту (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
- удавання — Удава́ння, -ня с. Притворство. Словник української мови Грінченка