удавання

удава́ння 1

іменник середнього роду

дотримання певного вигляду

удава́ння 2

іменник середнього роду

застосування чогось

Значення в інших словниках

1. удавання — УДАВА́ННЯ¹ (ВДАВА́ННЯ), я, с. Дія за знач. удава́ти 1–3. Він знав, що той екстаз, та привітність, та жвавість були в його [о. Артемія] більше виявом жвавості вроди [вдачі], а може й зумисного вдавання, ніж щирого привіту (І.  Словник української мови у 20 томах
2. удавання — I і (вдавання), -я, с. Дія за знач. удавати 1-3). II (вдавання), -я, с. Дія за знач. удаватися 6), 7).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. удавання — Удава́ння, -ння; -ва́ння, -ва́нь і -ва́ннів, -ва́нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. удавання — УДАВА́ННЯ¹ (ВДАВА́ННЯ), я, с. Дія за знач. удава́ти 1-3. Він знав, що той екстаз, та привітність, та жвавість були в його [о. Артемія] більше виявом жвавості вроди [вдачі], а може й зумисного вдавання, ніж щирого привіту (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
5. удавання — Удава́ння, -ня с. Притворство.  Словник української мови Грінченка