удатний
УДА́ТНИЙ (ВДА́ТНИЙ), а, е.
1. Який має певні здібності, уміє і може робити що-небудь; здібний.
– Що то за парубок хороший, роботящий, удатний, – се матері втіха від бога, а не син! (Марко Вовчок);
Один, ще змалку вдатний, Шпак у Щиглика співать навчився (Л. Глібов);
В роботі [Оленка] проворна, вдатна, нарівні з дорослими поле (К. Гордієнко);
Кажуть люди, що я вдатна, Бо ще юна, а вже знатна (С. Воскрекасенко);
// до чого, на що, також з інфін. Який має хист до чого-небудь конкретного.
А дід дуже був вдатний рибу ловить (з переказу);
Дивуються люди, що Чіпка до хазяйства такий удатний! (Панас Мирний);
– Я не вдатний до науки й буду господарем! (О. Кобилянська);
[Оля (сміється):] До загсу? Ще втечеш, гляди, з весілля. Ні разу не сказав мені: люблю. Не вдатний ти до справжнього кохання (О. Підсуха);
// Гарний у всіх відношеннях – вродливий, міцний, здоровий.
Марко виходить з-за столу, розправляє плечі, розмахує руками, земля під ним точиться, удатний такий молодець, показний хлопець (К. Гордієнко);
[Старшина:] Ти, дурочко, подумай краще, чим же я не вдатний з себе? (М. Кропивницький);
– Один ти, Явтуше, на цілому білому світі. Не який там удатний, і стражденний, і нещасний, але мій... (В. Земляк).
2. Який закінчився удачею; успішний.
Дехто розказував про свої вдатні чи не зовсім вдатні останні екзамени (І. Нечуй-Левицький);
Вчора був у мене день не з дуже вдатних (М. Коцюбинський).
3. Який цілком відповідає певним вимогам.
Вони [генеральні репетиції] виходять кращі і вдатніші, ніж концерти (І. Нечуй-Левицький);
Сердечно дякую за Ваш [О. Кобилянської] лист і фотографію, хоч вона і не дуже вдатна, та все ж нагадує трошки Вас (Леся Українка).
4. Який точно й виразно передає суть явища; влучний.
Передражнювання вийшло таке добре та вдатне, що всі в хаті аж реготались (І. Нечуй-Левицький);
Скоро вже перестають задоволяти [задовольняти] звичайні слова, співаки починають добирати щось моцнішого [чогось міцнішого] – і при вдатній присоленій римі вибухає корчма реготом, мов десь вистрілили з гармати поблизу (Г. Хоткевич).
Словник української мови (СУМ-20)