удатний

УДА́ТНИЙ (ВДА́ТНИЙ), а, е.

1. Який має певні здібності, уміє і може робити що-небудь; здібний.

– Що то за парубок хороший, роботящий, удатний, – се матері втіха від бога, а не син! (Марко Вовчок);

Один, ще змалку вдатний, Шпак у Щиглика співать навчився (Л. Глібов);

В роботі [Оленка] проворна, вдатна, нарівні з дорослими поле (К. Гордієнко);

Кажуть люди, що я вдатна, Бо ще юна, а вже знатна (С. Воскрекасенко);

// до чого, на що, також з інфін. Який має хист до чого-небудь конкретного.

А дід дуже був вдатний рибу ловить (з переказу);

Дивуються люди, що Чіпка до хазяйства такий удатний! (Панас Мирний);

– Я не вдатний до науки й буду господарем! (О. Кобилянська);

[Оля (сміється):] До загсу? Ще втечеш, гляди, з весілля. Ні разу не сказав мені: люблю. Не вдатний ти до справжнього кохання (О. Підсуха);

// Гарний у всіх відношеннях – вродливий, міцний, здоровий.

Марко виходить з-за столу, розправляє плечі, розмахує руками, земля під ним точиться, удатний такий молодець, показний хлопець (К. Гордієнко);

[Старшина:] Ти, дурочко, подумай краще, чим же я не вдатний з себе? (М. Кропивницький);

– Один ти, Явтуше, на цілому білому світі. Не який там удатний, і стражденний, і нещасний, але мій... (В. Земляк).

2. Який закінчився удачею; успішний.

Дехто розказував про свої вдатні чи не зовсім вдатні останні екзамени (І. Нечуй-Левицький);

Вчора був у мене день не з дуже вдатних (М. Коцюбинський).

3. Який цілком відповідає певним вимогам.

Вони [генеральні репетиції] виходять кращі і вдатніші, ніж концерти (І. Нечуй-Левицький);

Сердечно дякую за Ваш [О. Кобилянської] лист і фотографію, хоч вона і не дуже вдатна, та все ж нагадує трошки Вас (Леся Українка).

4. Який точно й виразно передає суть явища; влучний.

Передражнювання вийшло таке добре та вдатне, що всі в хаті аж реготались (І. Нечуй-Левицький);

Скоро вже перестають задоволяти [задовольняти] звичайні слова, співаки починають добирати щось моцнішого [чогось міцнішого] – і при вдатній присоленій римі вибухає корчма реготом, мов десь вистрілили з гармати поблизу (Г. Хоткевич).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. удатний — Уда́тний: — вданий [53] Словник з творів Івана Франка
  2. удатний — уда́тний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. удатний — <�ВДАТНИЙ > здібний, талановитий, таланистий, кебетливий; (на вроду) вродливий, (здоров'ям) міцний, здоровий; (вдалий) успішний, влучний; здібний, талановитий, таланистий, кебетливий; (на вроду) вродливий, (здоров'ям) міцний, здоровий; (вдалий) успішний, влучний. Словник синонімів Караванського
  4. удатний — див. спритний; умілий Словник синонімів Вусика
  5. удатний — (вдатний), -а, -е. 1》 Який має певні здібності, уміє і може робити що-небудь; здібний. || до чого, на що, а також з інфін. Який має хист до чого-небудь конкретного. || Гарний у всіх відношеннях – вродливий, міцний, здоровий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. удатний — ВДА́ЛИЙ (УДА́ЛИЙ) (який точно, чітко розкриває, відбиває суть чого-небудь), ВЛУ́ЧНИЙ, ВДА́ТНИЙ (УДА́ТНИЙ). І. Котляревський і В. Гоголь відібрали і творчо використали ті теми, образи, прийоми давньої української драматургії... Словник синонімів української мови
  7. удатний — Уда́тний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. удатний — УДА́ТНИЙ (ВДА́ТНИЙ), а, е. 1. Який має певні здібності, уміє і може робити що-небудь; здібний. — Що то за парубок хороший, роботящий, удатний, — се матері втіха від бога, а не син!... Словник української мови в 11 томах
  9. удатний — Удатний, -а, -е 1) Способный. Чіпка до хазяйства такий удатний. Мир. ХРВ. 59. На все вдатні — до любощів, до пісень. Гліб. 2) Удачный. Словник української мови Грінченка