удатний
УДА́ТНИЙ (ВДА́ТНИЙ), а, е.
1. Який має певні здібності, уміє і може робити що-небудь; здібний.
– Що то за парубок хороший, роботящий, удатний, – се матері втіха від бога, а не син! (Марко Вовчок);
Один, ще змалку вдатний, Шпак у Щиглика співать навчився (Л. Глібов);
В роботі [Оленка] проворна, вдатна, нарівні з дорослими поле (К. Гордієнко);
Кажуть люди, що я вдатна, Бо ще юна, а вже знатна (С. Воскрекасенко);
// до чого, на що, також з інфін. Який має хист до чого-небудь конкретного.
А дід дуже був вдатний рибу ловить (з переказу);
Дивуються люди, що Чіпка до хазяйства такий удатний! (Панас Мирний);
– Я не вдатний до науки й буду господарем! (О. Кобилянська);
[Оля (сміється):] До загсу? Ще втечеш, гляди, з весілля. Ні разу не сказав мені: люблю. Не вдатний ти до справжнього кохання (О. Підсуха);
// Гарний у всіх відношеннях – вродливий, міцний, здоровий.
Марко виходить з-за столу, розправляє плечі, розмахує руками, земля під ним точиться, удатний такий молодець, показний хлопець (К. Гордієнко);
[Старшина:] Ти, дурочко, подумай краще, чим же я не вдатний з себе? (М. Кропивницький);
– Один ти, Явтуше, на цілому білому світі. Не який там удатний, і стражденний, і нещасний, але мій... (В. Земляк).
2. Який закінчився удачею; успішний.
Дехто розказував про свої вдатні чи не зовсім вдатні останні екзамени (І. Нечуй-Левицький);
Вчора був у мене день не з дуже вдатних (М. Коцюбинський).
3. Який цілком відповідає певним вимогам.
Вони [генеральні репетиції] виходять кращі і вдатніші, ніж концерти (І. Нечуй-Левицький);
Сердечно дякую за Ваш [О. Кобилянської] лист і фотографію, хоч вона і не дуже вдатна, та все ж нагадує трошки Вас (Леся Українка).
4. Який точно й виразно передає суть явища; влучний.
Передражнювання вийшло таке добре та вдатне, що всі в хаті аж реготались (І. Нечуй-Левицький);
Скоро вже перестають задоволяти [задовольняти] звичайні слова, співаки починають добирати щось моцнішого [чогось міцнішого] – і при вдатній присоленій римі вибухає корчма реготом, мов десь вистрілили з гармати поблизу (Г. Хоткевич).
Значення в інших словниках
- удатний — Уда́тний: — вданий [53] Словник з творів Івана Франка
- удатний — уда́тний прикметник Орфографічний словник української мови
- удатний — <�ВДАТНИЙ > здібний, талановитий, таланистий, кебетливий; (на вроду) вродливий, (здоров'ям) міцний, здоровий; (вдалий) успішний, влучний; здібний, талановитий, таланистий, кебетливий; (на вроду) вродливий, (здоров'ям) міцний, здоровий; (вдалий) успішний, влучний. Словник синонімів Караванського
- удатний — див. спритний; умілий Словник синонімів Вусика
- удатний — (вдатний), -а, -е. 1》 Який має певні здібності, уміє і може робити що-небудь; здібний. || до чого, на що, а також з інфін. Який має хист до чого-небудь конкретного. || Гарний у всіх відношеннях – вродливий, міцний, здоровий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- удатний — ВДА́ЛИЙ (УДА́ЛИЙ) (який точно, чітко розкриває, відбиває суть чого-небудь), ВЛУ́ЧНИЙ, ВДА́ТНИЙ (УДА́ТНИЙ). І. Котляревський і В. Гоголь відібрали і творчо використали ті теми, образи, прийоми давньої української драматургії... Словник синонімів української мови
- удатний — Уда́тний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- удатний — УДА́ТНИЙ (ВДА́ТНИЙ), а, е. 1. Який має певні здібності, уміє і може робити що-небудь; здібний. — Що то за парубок хороший, роботящий, удатний, — се матері втіха від бога, а не син!... Словник української мови в 11 томах
- удатний — Удатний, -а, -е 1) Способный. Чіпка до хазяйства такий удатний. Мир. ХРВ. 59. На все вдатні — до любощів, до пісень. Гліб. 2) Удачный. Словник української мови Грінченка