удатно
УДА́ТНО (ВДА́ТНО).
Присл. до уда́тний 2–4.
Оповідання написані не дуже вдатно, мова їх вражає занадто локальним характером (М. Коцюбинський);
Іван присів, засичав, а далі давай ревти так удатно та химерно, що всі аж лягали од сміху (І. Нечуй-Левицький).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- удатно — уда́тно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- удатно — (вдатно). Присл. до удатний 2-4). Великий тлумачний словник сучасної мови
- удатно — УДА́ТНО (ВДА́ТНО). Присл. до уда́тний 2-4. Оповідання написані не дуже вдатно, мова їх вражає занадто локальним характером (Коцюб., III, 1956, 206); Іван присів, засичав, а далі давай ревти так удатно та химерно, що всі аж лягали од сміху (Н.-Лев., III, 1956, 318). Словник української мови в 11 томах
- удатно — Удатно нар. = удатне. Словник української мови Грінченка