удатний

УДА́ТНИЙ (ВДА́ТНИЙ), а, е.

1. Який має певні здібності, уміє і може робити що-небудь; здібний.

— Що то за парубок хороший, роботящий, удатний, — се матері втіха від бога, а не син! (Вовчок, І, 1955, 200);

Один, ще змалку вдатний, Шпак у Щиглика співать навчився (Гл., Вибр., 1951, 41);

В роботі [Оленка] проворна, вдатна, нарівні з дорослими поле (Горд., II, 1959, 121);

Кажуть люди, що я вдатна, Бо ще юна, а вже знатна (Воскр., З перцем!, 1957, 79);

// до чого, на що, а також з інфін. Який має хист до чого-небудь конкретного.

А дід дуже був вдатний рибу ловить (Україна.., І, 1960, 320);

Дивуються люди, що Чіпка до хазяйства такий удатний! (Мирний, І, 1949, 163);

— Я не вдатний до науки й буду господарем! (Коб., II, 1956, 268);

[Оля (сміється):] До загсу? Ще втечеш, гляди, з весілля. Ні разу не сказав мені: люблю. Не вдатний ти до справжнього кохання (Підс., Жарти.., 1968, 79);

// Гарний у всіх відношеннях — вродливий, міцний, здоровий.

Марко виходить з-за столу, розправляв плечі, розмахує руками, земля під ним точиться, удатний такий молодець, показний хлопець (Горд., Дівчина.., 1954, 170);

[Старшина:] Ти, дурочко, подумай краще, чим же я не вдатний з себе? (Кроп., І, 1958, 512);

— Один ти, Явтуше, на цілому білому світі. Не який там удатний, і стражденний, і нещасний, але мій… (Земляк, Лебедина зграя, 1971, 205).

2. Який закінчився удачею; успішний.

Дехто розказував про свої вдатні чи не зовсім вдатні останні екзамени (Н.-Лев., І, 1956, 618);

Вчора був у мене день не з дуже вдатних (Коцюб., III, 1956, 334).

3. Який цілком відповідає певним вимогам.

Вони [генеральні репетиції] виходять кращі і вдатніші, ніж концерти (Н.-Лев., III, 1956, 304);

Сердечно дякую за Ваш [О. Кобилянської] лист і фотографію, хоч вона і не дуже вдатна, та все ж нагадує трошки Вас (Л. Укр., V, 1956, 328).

4. Який точно й виразно передає суть явища; влучний.

Передражнювання вийшло таке добре та вдатне, що всі в хаті аж реготались (Н.-Лев., IV, 1956, 124);

Скоро вже перестають задоволяти [задовольняти] звичайні слова, співаки починають добирати щось моцнішого [чогось міцнішого] — і при вдатній присоленій римі вибухає корчма реготом, мов десь вистрілили з гармати поблизу (Хотк., II, 1966, 416).