Словник української мови у 20 томах

удеге

УДЕГЕ́, невідм., ч. і ж.

Те саме, що удеге́йці.

Він – Інокентій Петрович. З цим прізвищем і увесь такий, як він є – це красномовний показник, символ всього його племені – уже напівміфічного племені удеге, що отак-о доходить краю і стоїть на порозі в небуття (І. Багряний).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. удеге — удеге́ іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови