удерти
УДЕ́РТИ (ВДЕ́РТИ), УДРА́ТИ (ВДРА́ТИ), удеру́, удере́ш, док., що і рідко без прям. дод., розм.
1. Зробити щось несподіване, незвичайне або недоречне; устругнути.
Оттаке весілля удрали за Костем і Марфушою! (Г. Квітка-Основ'яненко);
Дивується народ та й дума: “От удрали! Теперечки ж усі пропали: Повішають дурних” (Л. Глібов).
2. у сполуч. зі сл. пісня, танець і т. ін. Виконати (пісню, танець і т. ін.) енергійно, з запалом; утнути.
Ану, нехай і я [Осел] почую, Яку там пісню ти [Соловей] вдереш – Веселую чи жалібну якую (Л. Глібов).
3. діал. Ударити кого-небудь.
– А ти незугарний! – крикнула Горпина, удравши долонею по губах смілого [парубка] (Панас Мирний).
◇ (1) Уде́рти (удра́ти) шту́ку – зробити що-небудь несподіване, незвичайне.
Дав пан приказ [наказ] некрут ловити.. Нікому і в голову не приходило, ..що пан тільки таку штуку вдер, аби парубків полякать і віддати [заміж] Фрузину (А. Свидницький);
Постійте ж, думаю, я вам удеру штуку! (Ганна Барвінок);
– Ну, та й хитрий же наш батюшка! Еге! Отаку штуку удрав, – гомоніли чоловіки, розходячись (І. Нечуй-Левицький);
(2) Шпака́ удра́ти – задрімати.
Удрав шпака, як кажуть, знакомито. Що ж, можна спати і на цій стежі, Якби ж мені не ставили копито на саму грудь ці праведні мужі (Л. Костенко).
Словник української мови (СУМ-20)