удовж
УДО́ВЖ (ВДОВЖ).
1. присл. У довжину, по довжині чого-небудь.
Перемінився Порох з того часу .. Колись кругле обличчя розтяглося вдовж, осунулось (Панас Мирний);
// у сполуч. з прийм. по. У довжину по чому-небудь.
І посідають удовж по вулиці на завалинах, на колодках і, де можна, попід тинами (Г. Квітка-Основ'яненко).
2. у знач. прийм., з род. в. Уживається при вказуванні на розміщення кого-, чого-небудь, на спрямованість дії по довжині чогось.
Було б учити, як лежало поперек подушечки, а як удовж, то вже не поможеться (Номис);
Ми пливли вдовж сірих скель (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)