удряпнути
УДРЯПНУ́ТИ (ВДРЯПНУ́ТИ), ну́, не́ш, кого, що.
Док. до дря́пати¹ 1.
– Ага, злодій .. – Нечипір скочив і кинув на Хведора ножем, що Марта поклала на столі картоплю чистить. Ніж попав у руку Хведорові і трохи удряпнув її (Грицько Григоренко);
Наталя побачила, що він руку вдряпнув об камінь, і враз дістала бинт з торбинки і перев'язала виразку (О. Донченко);
– Сину! де ти? – спитала. – Гарр... – загаркав Пилипко з-під полу, вдряпнувши матір за чобіт (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)