ужака
УЖА́КА, и, ч., діал.
Вуж.
Через усю картину серединою і по всьому низу викручувався великий голубий ужака (О. Довженко);
* У порівн. Як ужака той, холодний і слизький, він [Загнибіда] обвивався кругом Христиного стану (Панас Мирний);
* Образно. * У порівн. Сироватка запримітив те місце – дві верби, що мовби похилилися одна на одну. Спочатку долав путь подумки, а вже потім ліг і поповз ужакою (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)