уживаний
УЖИ́ВАНИЙ (ВЖИ́ВАНИЙ), а, е.
1. Дієпр. пас. до ужива́ти.
Тут розбита бочка нафтової ропи, уживаної до випалювання (І. Франко);
Особливо шкідливі для поезії так звані традиційні образи, вживані без будь-якого переосмислення (з наук. літ.);
// Який має широке застосування; розповсюджений.
Очіпочок на їй вишневий, самий уживаний тоді (Ганна Барвінок);
Поруч із древком прапора висіла на стіні проста учнівська полотняна сумка, так широко вживана по наших сільських школах (Ю. Яновський).
2. у знач. прикм. Який був у користуванні; приношений, не новий (про одяг, речі).
І флейту я візьму, уживану і вбогу .. Уста мої смутні, Немов цілунками, втішатимуться нею (М. Зеров);
– Як зовсім свіжий рушник, то ще твердий, рапавий, а як уже вживаний, то м'який, податливий (Л. Мартович).
Словник української мови (СУМ-20)