уживаний

УЖИ́ВАНИЙ (ВЖИ́ВАНИЙ), а, е.

1. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до ужива́ти.

Тут розбита бочка нафтової ропи, уживаної до випалювання (Фр., III, 1950, 186);

Особливо шкідливі для поезії так звані традиційні образи, вживані без будь-якого переосмислення (Рад. літ-во, 4, 1967, 31);

// Який має широке застосування; розповсюджений.

Очіпочок на їй вишневий, самий уживаний тоді (Барв., Опов.., 1902,510);

Поруч із древком прапора висіла на стіні проста учнівська полотняна сумка, так широковживана по наших сільських школах (Ю. Янов., II, 1954, 8).

2. у знач. прикм. Який був у користуванні; приношений, не новий (про одяг, речі).

І флейту я візьму, уживану і вбогу.. Уста мої смутні, Немов цілунками, втішатимуться нею (Зеров, Вибр., 1966, 489);

— Як зовсім свіжий рушник, то ще твердий, рапавий, а як уже вживаний, то м’який, податливий (Март., Тв., 1954, 311).

Значення в інших словниках

1. уживаний — ужи́ваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. уживаний — Використовуваний, застосовуваний; (скрізь) поширений, розповсюджений; (одяг) ужитий, зужитий, зужиткований, вже ношений.  Словник синонімів Караванського
3. уживаний — УЖИ́ВАНИЙ (ВЖИ́ВАНИЙ), а, е. 1. Дієпр. пас. до ужива́ти. Тут розбита бочка нафтової ропи, уживаної до випалювання (І. Франко); Особливо шкідливі для поезії так звані традиційні образи, вживані без будь-якого переосмислення (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
4. уживаний — (вживаний), -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. теп. і мин. ч. до уживати. || Який має широке застосування; розповсюджений. 2》 у знач. прикм. Який був у користуванні; приношений, не новий (про одяг, речі).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. уживаний — Ужи́ваний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. уживаний — Уживаний, -а, -е 1) Употреблявшійся. 2) Употребительный, распространенный. Очіпок на їй вишневий, самий уживаний тоді. Г. Барв. 510.  Словник української мови Грінченка