узбережжя

УЗБЕРЕ́ЖЖЯ, я, с.

Берег; смуга землі, місцевість уздовж берега моря, озера, великої річки.

Висока хвиля підіймалася на поверхні моря, котилась до берега, тут розсипалась і далеко заливала узбережжя (М. Трублаїні);

Розгойдане море по всьому узбережжі викидало на пісок рештки розбитих під час шторму рибальських суденець (О. Гончар);

Ще пройшли трохи, і біля зарослого кущами верболозу узбережжя помітили багато слідів (М. Стельмах);

Активні дії флотів не дозволили німецько-фашистському флоту висадити жодного десанту на наше узбережжя (з публіц. літ.).

Значення в інших словниках

1. узбережжя — узбере́жжя іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. узбережжя — (моря) берег, НАДБЕРЕЖЖЯ, берегова <�надбережна, прибережна> смуга.  Словник синонімів Караванського
3. узбережжя — [узбеиреж':а] -ж':а, р. мн. -еж  Орфоепічний словник української мови
4. узбережжя — -я, с. Берег; смуга землі, місцевість уздовж берега моря, озера, великої річки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. узбережжя — БЕ́РЕГ (край землі, а також місцевість, що прилягає до річки, озера, моря і т. ін.); БЕРЕЖИ́НА розм. (смуга землі уздовж певного водоймища); УЗБЕРЕ́ЖЖЯ, ПОБЕРЕ́ЖЖЯ, НАДБЕРЕ́ЖЖЯ (смуга землі і місцевіть уздовж берега моря, озера, великої ріки).  Словник синонімів української мови
6. узбережжя — Узбережжя, -жжя, -жжю; -режжя, -реж і -режжів, -режжям  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. узбережжя — УЗБЕРЕ́ЖЖЯ, я, с. Берег; смуга землі, місцевість уздовж берега моря, озера, великої річки. Висока хвиля підіймалася на поверхні моря, котилась до берега, тут розсипалась і далеко заливала узбережжя (Трубл.  Словник української мови в 11 томах
8. узбережжя — Узбережжя, -жя с. Берегъ, побережье. Будеш лежати, Тарасе, на рідній Україні, на узбережжі славного Дніпра. К. (О. 1861. III. 6).  Словник української мови Грінченка