узгір'я
УЗГІ́Р'Я (ВЗГІ́Р'Я), я, с.
1. Невисока гора, невелика височина тощо.
Скоро виїхали [козаки] з гаю, зараз загледіли на узгір'ї наших рубак (П. Куліш);
Ген-ген здіймалися зелені узгір'я, освітлені сонцем, ніби казкові собори (І. Цюпа);
На взгір'ї видно було Богуслав, засипаний золотим тихим світом сонця (І. Нечуй-Левицький);
Здалека над могилою новою, Що Канівське узгір'я засмутила, Полянською схилюся головою: Преславна будь, Тарасова могило! (М. Зеров).
2. Схил гори, височини тощо.
Над ставом по взгір'ю – темний сад (А. Головко);
В війні за правду ти гримиш, як грім, В труді шумиш, як по узгір'ях води, – І всесвіт весь у подиві палкім Тебе навік прославив, наш народе! (М. Рильський);
Дощ ішов безперестанку; хмари запнули вершину Казбеку, сповзали на узгір'я (Л. Дмитерко).
Словник української мови (СУМ-20)