уздрівати
УЗДРІВА́ТИ (ВЗДРІВА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УЗДРІ́ТИ (ВЗДРІ́ТИ), рю́, ри́ш, док., кого, що, розм.
Бачити, помічати.
Скрізь [Турн] ярим оком окидав, Енея з військом уздрівав І репетує до своїх (І. Котляревський);
Аж ось і генерального писаря уздріли (П. Куліш);
Зараз при світлі її [левицю] вавилонянка Тізба уздріла, – Вздріла і, вся тремтячи, у печеру похмуру побігла (М. Зеров);
Микола на осиці раптом гніздо гав'яче вздрів – бриля об землю і, як кішка, на оту осику (А. Головко);
Ми йшли, сходили на горбки все вище й вище, доки, нарешті, уздріли, на яких ми високих місцях (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)