уздріватися
УЗДРІВА́ТИСЯ (ВЗДРІВА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., УЗДРІ́ТИСЯ (ВЗДРІ́ТИСЯ), рю́ся, ри́шся, док., розм.
1. Зустрічатися.
Ми ходимо обоє з чоловіком на роботу, та як уздрімося вночі, прийшовши з роботи, та знов уночі й розійдемося на роботу (Сл. Б. Грінченка);
[Антон і Оришка:] О, як же любо Серце забилось, Як мої очі З твоїми вздрілись! (М. Кропивницький).
2. безос. Здаватися, ввижатися.
Уже він, хотів повернути поза хатою до дверей, коли це (уздрілось йому) немов щось мелькнуло... (Панас Мирний);
Христя підійшла й сказала: – Чи мені привиділось, – щось наче за ставком перед самим носом перебігло. Ваші всі тут? – Тобі то вчувається, то вздрівається, – відказав Верига (П. Панч).
Словник української мови (СУМ-20)