узус
У́ЗУС, у, ч., книжн.
1. Те, що стало загальноприйнятим, звичайним; звичай, правило;
// юр. Звичай, право користуватися чужими речами.;
// лінгв. Загальноприйняте вживання мовних одиниць.
Тлумачні словники відбивають мовний узус.
2. Використання, вживання.
Словник української мови (СУМ-20)