узус —
у́зус іменник чоловічого роду те, що стало загальноприйнятим, звичайним; звичай, правило; використання, вживання книжн.
Орфографічний словник української мови
узус —
Ужиток, звичай
Словник чужослів Павло Штепа
узус —
-у, ч., книжн. 1》 Те, що стало загальноприйнятим, звичайним; звичай, правило. 2》 Використання, вживання. 3》 іст. У римському праві – користування чужою власністю.
Великий тлумачний словник сучасної мови
узус —
У́ЗУС, у, ч., книжн. 1. Те, що стало загальноприйнятим, звичайним; звичай, правило; // юр. Звичай, право користуватися чужими речами.; // лінгв. Загальноприйняте вживання мовних одиниць. Тлумачні словники відбивають мовний узус. 2. Використання, вживання.
Словник української мови у 20 томах
узус —
у́зус (лат. usus – звичай) 1. Звичай, звичка, правило. 2. Використання, застосування.
Словник іншомовних слів Мельничука
узус —
ПРА́ВИЛО (те, чим звичайно керуються у праці, поведінці, співжитті тощо), ЗАСА́ДА, НО́РМА, ПРИ́ПИС, ПРИПИСА́ННЯ рідше, ПРО́ПИС рідше, ЗАВЕДЕ́НЦІЯ жарт., У́ЗУС книжн., РЕ́ГУЛА заст.; ЗАКО́Н, ЗА́ПОВІДЬ, ВИМО́ГА, КАНО́Н церк., книжн., УСТАНО́ВА заст.
Словник синонімів української мови
узус —
У́ЗУС, у, ч., книжн. 1. Те, що стало загальноприйнятим, звичайним; звичай, правило. 2. Використання, вживання.
Словник української мови в 11 томах
узус —
рос. узус 1. Звичай, звичка, правило. 2. Використання, застосування. 3. У римському праві — користування чужими правами.
Eкономічна енциклопедія