уймати
УЙМА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., УЙНЯ́ТИ, уйму́, уйме́ш, док., що, діал.
Зменшувати що-небудь, робити не таким помітним, відчутним.
Дрібні риси лиця, .. буйне волосся уймали їй [Пазі] літ (Л. Мартович);
Хай плещуть хвилями пісень моїх слова, Хай кожна рима рани обмива, Хай кожний спів уйма народний біль... (О. Олесь);
Клопоти передсвяточні уйняли трохи неспокою Марусі: не було часу (Г. Хоткевич);
// Віднімати, відбирати.
Козакові мову уймало не тільки зворушення зустрічі, .. але і... страх перед коханою (О. Ільченко).
(1) Уйма́ти че́сті кому – принижувати кого-небудь; порочити.
[Руфін:] Прісцілла чесна, батьку, їй честі не уймай (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)