Словник української мови у 20 томах

указування

УКА́ЗУВАННЯ (ВКА́ЗУВАННЯ), я, с.

Дія за знач. ука́зувати.

Демон зла, бог смерті Мара пробував залякати “Просвітленого” страшними бурями. Щоб спокусити його радощами життя і змусити відмовитись від вказування людям шляху, порятунку, він посилав до нього своїх гарних дочок (з легенди);

Оскільки центральна програма цільового руху включає в себе складову, спрямовану на компенсацію ваги руки, точність указування положення цілі .. у темряві залежить від орієнтації руки, що рухається, відносно вертикалі (із журн.);

Наше міжлюдське спілкування постійно, раз по раз передбачає насамперед відповідне звертання або вказування на ту чи іншу особу. Без цього мова недостатня, непереконлива (з наук.-попул. літ.).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. указування — ука́зування іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
  2. указування — (вказування), -я, с. Дія за знач. указувати (вказувати).  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. указування — Указування, -ня с. Указываніе.  Словник української мови Грінченка