укладати
УКЛАДА́ТИ¹ (ВКЛАДА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УКЛА́СТИ (ВКЛА́СТИ), аду́, аде́ш, док., що.
1. Поміщати де-небудь, складати кудись.
Весь отой крам треба мити, шурувати, сушити і – знов укладати на давнє місце (Ірина Вільде);
Відкинулась [Ганна] на спину і незручно вклала голову на тверду качалку дивана (В. Козаченко);
// Складати, пакувати речі, збираючись або збираючи когось у дорогу.
Вона почала вкладати свої речі, щоб завтра виїхати (Леся Українка);
// Класти, розміщувати, розташовувати що-небудь у певному порядку.
Соломія зупинилась на мить, щоб подивитись здалеку, як дикий гусак старанно укладав пір'ячко на голові самички (М. Коцюбинський);
Левко і Марія на самому краю лану закінчували складати копи. Левко укладав останні снопи, приладнував шапку (І. Цюпа);
Бригада будівельників допомогла укласти сволоки (О. Донченко);
// Будувати що-небудь, складаючи з окремих частин.
Добра сотня козаків працювала на будовах, укладаючи розпочаті зруби (С. Добровольський).
2. Примушувати кого-небудь або допомагати комусь лягти для сну, відпочинку і т. ін.
Марія ніжно вкладала сонну Тамару на збиті нею батькові подушки (Іван Ле);
Чайчиха .. уклала на гарячу житню постіль малечу, щоб їхні тільця пройшли розімлілим духом пашні (М. Стельмах);
Мотя примусила подругу негайно роздягнутися, насильно вклала її в ліжко і викликала лікаря (В. Козаченко).
3. тільки док., розм. Убити.
Сивий запорожець Безвухий уже чотирьох шляхтичів пишних шаблею вклав (М. Старицький);
Я бій з фашистами веду – уклав я їх немало (І. Гончаренко).
4. перев. док., розм. Їсти; дуже багато з'їсти.
– Він собі спродав глину та пригощається десь у молодиці, укладає пухкенькі вареники з вишнями... (О. Гончар);
– Бач, проклятий бурсак! – скрикнув [Шестірний] .. – Уклав за двох, та мерщій і навтьоки! (Панас Мирний).
5. тільки з початковим у. Офіційно домовлятися про що-небудь, визначаючи умови, складати (угоду, союз і т. ін.).
Папа римський .. хотів укласти союз з татарськими ханами, щоб .. підкорити Русь папству (А. Хижняк);
Укласти договір.
6. тільки з початковим у. Складати, упорядковувати (словник, збірник і т. ін.), створювати що-небудь певним чином.
На те людям книги мудрі укладали, Щоб людськії страсті вони гальмували (І. Франко);
При аналізі словників .. слід пам'ятати, що словники укладають живі люди, отже, на їх роботі позначаються не тільки суб'єктивні смаки.., а й класові, групові інтереси (М. Рильський).
7. тільки з початковим у. Накреслювати, намічати (план і т. ін.).
Під буркотання старої матушки велись безконечні бесіди про Тасю .. Вони [Раїса і о. Василь] укладали плани її виховання, мріяли про її долю (М. Коцюбинський);
// Намагатися передбачити.
Мати уважно наглядає за коханням своєї донечки, її стара, розважлива голова, котра має так багато досвіду з життя.., укладає наперед, яке має бути життя її дитини (І. Франко);
// Проводити певним чином.
Ах, коли б же то нам, Марціале любий, Довелося діждать хоч на старість щастя: По вподобі своїй укладать дозвілля, У правдивих тонуть життьових вигодах (М. Зеров).
(1) Вклада́ти / вкла́сти в лі́жко кого – спричиняти хворобу.
Пандемії грипу через кожні десять років вкладають у ліжко майже третину населення Землі (з наук.-попул. літ.);
(2) Вклада́ти / вкла́сти в ру́ку (в ру́ки) кому або кого, уроч. – давати щось кому-небудь; вручати.
Вкладає меча в руки вірного сина Наш край, щоб цей меч пломенів (М. Бажан);
Видобула його [срібло] лише в день проводів, урочисто вклала хлопцеві в руку: – Це тобі, сину, на щастя... (О. Гончар);
(3) Уклада́ти воло́сся (ко́си) – причісувати волосся певним чином, роблячи зачіску.
Цілими годинами укладала [Ядзя] волосся, .. примірювала сукні, чистила й формувала нігті (Н. Кобринська);
(4) Уклада́ти / укла́сти шлюб – одружуватися.
Ще в дохристиянські часи на Русі був звичай укладати шлюб біля родинного вогнища (з наук.-попул. літ.).
◇ (5) Уклада́ти / укла́сти в ко́пи, згруб. – дуже багато їсти, з'їдати чого-небудь.
Свікліцький похапцем укладав у копи полудень, аж редька хрущала в його міцних зубах на всю хату (І. Нечуй-Левицький);
[Єфросина:] Наша Химка як почне лупити, то за один раз укладе в копи з борщем цілий хліб (І. Нечуй-Левицький);
(6) Уклада́ти / укла́сти мир – підписувати угоду при припинення війни.
Взяття Ізмаїла й перемоги російського флоту під командуванням Ушакова примусили султана укласти мир (з навч. літ.);
(7) Укла́сти в го́лову кому:
а) пояснити, допомогти зрозуміти кому-небудь щось.
Шляхом до слободи старшина Неписаний намагався хлоп'якові Васильку укласти в голову основні штампи волосного законодавства (О. Ковінька);
б) усвідомити що-небудь.
– Якове Яковичу, укладіть собі в голову: вам буде подано і піднесено. В цих ділах розпорядиться моя господиня Маклена Лексіївна (О. Ковінька).
УКЛАДА́ТИ² див. вклада́ти¹.
Словник української мови (СУМ-20)