укомплектовувати

УКОМПЛЕКТО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., УКОМПЛЕКТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., що.

Комплектуючи, повністю забезпечувати працівниками, особовим складом; робити повний комплект.

Всі школи були укомплектовані відповідною кількістю вчителів (з наук.-попул. літ.);

Укомплектувати військові частини;

// Забезпечувати, споряджати чим-небудь до комплекту.

Новобудову відразу цілком укомплектували меблями, спортивним інвентарем, навчальним приладдям та наочними посібниками, сучасним комп'ютерним класом (з газ.).

Значення в інших словниках

1. укомплектовувати — укомплекто́вувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. укомплектовувати — див. КОМПЛЕКТУВАТИ.  Словник синонімів Караванського
3. укомплектовувати — [укомплеиктовуватие] -уйу, -уйеиш  Орфоепічний словник української мови
4. укомплектовувати — -ую, -уєш, недок., укомплектувати, -ую, -уєш, док., перех. Комплектуючи, повністю забезпечувати працівниками, особовим складом: робити повний комплект. || Забезпечувати, споряджати чим-небудь до комплекту.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. укомплектовувати — НАБИРА́ТИ (збирати потрібну кількість людей для чого-небудь, куди-небудь); ВЕРБУВА́ТИ, ЗАВЕРБО́ВУВАТИ, РЕКРУТУВА́ТИ книжн. (про учасників, працівників чого-небудь — за допомогою заохочень, умовлянь, обіцянок тощо); КОМПЛЕКТУВА́ТИ (щодо організацій)...  Словник синонімів української мови
6. укомплектовувати — Укомплекто́вувати, -то́вую, -то́вуєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. укомплектовувати — УКОМПЛЕКТО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., УКОМПЛЕКТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. Комплектуючи, повністю забезпечувати працівниками, особовим складом; робити повний комплект.  Словник української мови в 11 томах