укорочення
УКОРО́ЧЕННЯ (ВКОРО́ЧЕННЯ), я, с.
Дія за знач. укороти́ти і укороти́тися.
Молода жінка .. розтривожено вловлює безжальне вкорочення власного життя, що впійманою птицею зіщулюється, стискується й маліє (П. Загребельний);
Коли б самогубці роками обмірковували акти вкорочення життя, то всі люди на земній кулі вмирали б від старості (І. Білик);
За спостереженнями, рослинність на території таких зелених зон з несприятливими умовами, як парк ім. Шевченка, відрізняється від природних угрупувань на екофізіологічному рівні запізнілим розвитком, укороченням пагонів, морфологічними змінами (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)