укочуватися

УКО́ЧУВАТИСЯ¹ (ВКО́ЧУВАТИСЯ), ується, недок., УКОТИ́ТИСЯ (ВКОТИ́ТИСЯ), о́титься, док.

1. Ставати рівною, гладкою від їзди або оброблення котком (про поверхню дороги, шляху і т. ін.).

2. тільки недок. Пас. до уко́чувати¹.

УКО́ЧУВАТИСЯ² див. вко́чуватися¹.

Значення в інших словниках

1. укочуватися — уко́чуватися 1 дієслово недоконаного виду ставати рівним, гладким від їзди або оброблення котком уко́чуватися 2 дієслово недоконаного виду котячись, проникати в середину чого-небудь  Орфографічний словник української мови
2. укочуватися — I (вкочуватися), -ується, недок., укотитися (вкотитися), -отиться, док. 1》 Ставати рівною, гладкою від їзди чи оброблення котком (про поверхню дороги, шляху і т. ін.). 2》 тільки недок. Пас. до укочувати 1). II див. вкочуватися I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. укочуватися — В'ЇЖДЖА́ТИ (УЇЖДЖА́ТИ) (їдучи, потрапляти в межі, всередину чогось), В'ЇЗДИ́ТИ (УЇЗДИ́ТИ), ЗАЇЖДЖА́ТИ, ЗАЇЗДИ́ТИ, ВКО́ЧУВАТИ (УКО́ЧУВАТИ) розм., ВКО́ЧУВАТИСЯ (УКО́ЧУВАТИСЯ) розм.; ВЛІТА́ТИ, ВСКА́КУВАТИ (УСКА́КУВАТИ) (швидко). — Док.  Словник синонімів української мови
4. укочуватися — УКО́ЧУВАТИСЯ¹ (ВКО́ЧУВАТИСЯ), ується, недок., УКОТИ́ТИСЯ (ВКОТИ́ТИСЯ), о́титься, док. 1. Ставати рівною, гладкою від їзди або оброблення котком (про поверхню дороги, шляху і т. ін.). 2. тільки недок. Пас. до уко́чувати¹. УКО́ЧУВАТИСЯ² див. вко́чуватися¹.  Словник української мови в 11 томах
5. укочуватися — Укочуватися, -чуюся, -єшся сов. в. укотитися, укочуся, -тишся, гл. Вкатываться, вкатиться. Покотився тоді сліпуючи та й укотивсь у лисиччину норку. Грин. І. 178.  Словник української мови Грінченка