україна
УКРАЇ́НА (ВКРАЇ́НА), и, ж., заст.
Країна, край.
Ой по горах, по долинах, По козацьких українах Сив голубонько літає, Собі пароньки шукає (з народної пісні);
Блукав наш предкопращур козак Савлук по горах, по долинах, по усяких українах, шукаючи – чого, я не знаю, та, може, і сам козак Савлук не знав (Марко Вовчок);
І я родивсь у любій україні, Природа радощі послать мені клялась (П. Куліш);
Він на всі козацькі україни за лицаря знаний, а вона зросла в степу, як трава (П. Панч).
УКРА́ЇНА (ВКРА́ЇНА), и, ж., заст.
Територія уздовж меж держави, біля її краю.
[Завада:] Чи судили її? Якби судили, то було би чутно, адже Самбір не така далека укра́їна (І. Франко);
Воєвода Свенелд не раз говорив, що мир для Русі страшніший нині від брані, що на українах своїх і в полі Русь проливає крові більше, ніж на брані (С. Скляренко).
Словник української мови (СУМ-20)