укривало
УКРИВА́ЛО (ВКРИВА́ЛО), а, с.
Легке покривало (шовкове, мереживне і т. ін.), яким накривають постіль удень.
– До завіс, до рожевого шовкового укривала я попришивала б тонесеньке кружево [мереживо], як павутиння (І. Нечуй-Левицький);
Скатертини, рушники, укривала – речі, зручні для декорування, – стали основною продукцією народних майстрів-ткачів (з наук.-попул. літ.);
// Те саме, що ко́вдра.
Він поправив мені укривало в ногах, і я зразу заснула (С. Тудор);
– Живуть вони в теплі, кожному окреме ліжко, укривало (В. Кучер);
* Образно. Майнула блискавиця, на мить зірвала над лісом чорне укривало (С. Васильченко).
Словник української мови (СУМ-20)