укривало
УКРИВА́ЛО (ВКРИВА́ЛО), а, с. Легке покривало (шовкове, мереживне і т. ін.), яким накривають постіль удень.
— До завіс, до рожевого шовкового укривала я попришивала б тонесеньке кружево [мереживо], як павутиння (Н.-Лев., І, 1956, 201);
// Те саме, що ко́вдра.
Він поправив мені укривало в ногах, і я зразу заснула (Тудор, Народження, 1941, 179);
— Живуть вони в теплі, кожному окреме ліжко, укривало (Кучер, Трудна любов, 1960, 19);
*Образно. Майнула блискавиця, на мить зірвала над лісом чорне укривало (Вас., II, 1959, 329).
Словник української мови (СУМ-11)