улагоджувати
УЛА́ГОДЖУВАТИ (ВЛА́ГОДЖУВАТИ), ую, уєш, недок., УЛА́ГОДИТИ (ВЛА́ГОДИТИ), джу, диш, док.
1. що. Доводити до бажаного, успішного результату (яку-небудь справу).
З'явилась надія, що мати прийме [старостів] і все улагодить (Марко Вовчок);
Гаркуша .. обіцяв усе влагодити, усе зробити (О. Гончар);
// Доводити до доброго, мирного кінця (суперечку, сварку і т. ін.).
Якось старий Іван сим та не тим та й улагодив сварку (В. Стефаник);
– Постарайся влагодити все ладком, а я не забуду твоєї послуги... Не хотілося б знову марудитись по судах (М. Стельмах).
2. що. Упорядковувати що-небудь, налагоджувати щось.
– Дістаньте шкатулку з бриліантами [брильянтами], знайдіть бінокль, улагодьте несесер (Леся Українка).
3. кого, заст. Заспокоювати, робити лагіднішим.
[Тетяна:] Злого ласкою більше улагодиш, як сваром (І. Котляревський).
Словник української мови (СУМ-20)