уладнувати
УЛА́ДНУВАТИ (ВЛА́ДНУВАТИ), ую, уєш, недок., УЛАДНА́ТИ (ВЛАДНА́ТИ), а́ю, а́єш, док., що.
Те саме, що ула́годжувати 1, 2.
[Люцій:] Я все владнаю, я ручусь за теє (Леся Українка);
Олексій сповіщав, що сам прибуде в “Іскру” і вони ще матимуть з цього приводу [організації курсів трактористок] конкретну розмову. От тоді можна буде все й уладнати з незговірливим головою (В. Логвиненко);
[Репа:] Не турбуйся, доню, я цю справу уладнаю, – покладись на мене (С. Голованівський);
Де щось станеться – кличуть батька: “Порфировичу, допоможи”. І сам він без запрошення уладнував конфлікти (з газ.);
Для сильного завжди є дуже спокусливим уладнати свої проблеми за рахунок слабого (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)