1. Словник української мови у 20 томах

уладнувати

УЛА́ДНУВАТИ (ВЛА́ДНУВАТИ), ую, уєш, недок., УЛАДНА́ТИ (ВЛАДНА́ТИ), а́ю, а́єш, док., що.

Те саме, що ула́годжувати 1, 2.

[Люцій:] Я все владнаю, я ручусь за теє (Леся Українка);

Олексій сповіщав, що сам прибуде в “Іскру” і вони ще матимуть з цього приводу [організації курсів трактористок] конкретну розмову. От тоді можна буде все й уладнати з незговірливим головою (В. Логвиненко);

[Репа:] Не турбуйся, доню, я цю справу уладнаю, – покладись на мене (С. Голованівський);

Де щось станеться – кличуть батька: “Порфировичу, допоможи”. І сам він без запрошення уладнував конфлікти (з газ.);

Для сильного завжди є дуже спокусливим уладнати свої проблеми за рахунок слабого (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. уладнувати — ула́днувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. уладнувати — див. залагоджувати Словник синонімів Вусика
  3. уладнувати — (владнувати), -ую, -уєш, недок., уладнати (владнати), -аю, -аєш, док., перех. Те саме, що улагоджувати 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. уладнувати — УЛА́ГОДИТИ (ВЛА́ГОДИТИ) (довести до бажаного успішного результату), ЗАЛА́ГОДИТИ, НАЛА́ГОДИТИ (стосунки), ПОЛА́ГОДИТИ, УЛАДНА́ТИ (ВЛАДНА́ТИ), ПОЛАДНА́ТИ, ПОПРА́ВИТИ, УТРЯСТИ́ (ВТРЯСТИ́), ЗЛА́ГОДИТИ діал. — Недок. Словник синонімів української мови
  5. уладнувати — УЛА́ДНУВАТИ (ВЛА́ДНУВАТИ), ую, уєш, недок., УЛАДНА́ТИ (ВЛАДНА́ТИ), а́ю, а́єш, док., перех. Те саме, що ула́годжувати 1, 2. [Люцій:] Я все владнаю, я ручусь за теє (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  6. уладнувати — Уладнувати, -ную, -єш гл. = уладнати 1. Словник української мови Грінченка